Вже в ранньому віці у дітей можна помітити найперші прояви обдарованості
– схильності до певного виду діяльності. Діяльність подобається дитині своїм
процесом, пізніше – значущістю своїх результатів для інших. Чим більше малюк
займається діяльністю, тим більше йому хочеться це робити. Схильність
виявляється і до самого моменту включення дитини в діяльність, дитині
подобається спостерігати за діяльністю дорослого. Виконання діяльності, до якої
у дитини є схильності, не завжди приносить вагомі результати. Найважливішою
ознакою схильності є підвищено зацікавлене, яскраво позитивне емоційне ставлення
до діяльності. Виконуючи її дитина переживає задоволення.
Ознаками обдарованості в ранньому дитинстві є невгамована допитливість,
нескінченні запитання, уміння стежити за декількома подіями одночасно, великий
словниковий запас, розвинене мовлення, уживання складних слів та речень.
Підвищена концентрація уваги на чомусь одному, завзятість у досягненні
результату в сфері, яка викликає зацікавленість, здібності до малювання, музики,
лічби також свідчать про здібності дитини. В поведінці дитина демонструє
нетерплячість і поривчастість, винахідливість та багату фантазію[4].
Найбільш інтенсивно обдарованість починає проявлятися в дошкільному
віці. У поведінці дитини зростає доля її власної активності. Яскраво виявляється
пристрасне бажання дитини спробувати себе у різних починаннях і забавах. Діти
намагаються невпинно діяти, тягнутися до вражень, прагнуть обговорювати
побачене, почуте. Дитина переживає потребу застосовувати свої нові можливості.
Їй подобається досягати якої-небудь мети, отримувати результати завдяки власним
зусиллям, справлятися з певними вимогами і при цьому спілкуватися, звертати на
себе увагу, зустрічати схвалення.
У дошкільному віці діти починають розрізнятися за рівнем виявлення в них
загальних здібностей: пізнавальних та практичних.
Провідне місце у структурі пізнавальних здібностей дитини дошкільного
віку займає здатність створювати образи, що відображають властивості предметів,
їх загальну будову, співвідношення основних ознак або частин і ситуацій. До
пізнавальних здібностей відносять сенсорні, інтелектуальні і творчі. Сенсорні
здібності формуються з 3-х 4-х років. Засвоєння дошкільником сенсорних еталонів
призводить до виникнення ідеальних зразків властивостей предмета, які
позначаються словом. Розвиненість таких здібностей сприяє розвитку
інтелектуальних здібностей. Характерною рисою інтелектуальних здібностей
дитини-дошкільника є надзвичайна пізнавальна активність – потреба у нових
враженнях, у розумовому навантаженні. Розумова активність таких дітей нерозривно
пов’язана з її саморегуляцією.
З раннього дитинства у дитини утворюється індивідуальне співвідношення
загального рівня інтелекту та спеціальних розумових здібностей. Інтелектуальна
своєрідність вже помітна у дошкільників, що перебувають на однаково високому
рівні розвитку: одні діти добре вміють розмірковувати, інші привертають увагу
своєю кмітливістю у практичних питаннях. Згідно зі спостереженнями, серед
дошкільників, що відрізняються своїми інтелектуальними здібностями, можна
зустріти чітко виражених «математиків», «біологів», «літераторів», хоча, як
правило, інтереси дитини можуть швидко змінюватися.
Творчі здібності в дошкільному віці пов’язані з уявою і проявляються в
умінні знаходити оригінальні способи і засоби розв’язання задач, придумати казку
чи історію, скласти гру чи намалювати малюнок. Найважливішим структурним
компонентом творчого потенціалу дошкільника є пізнавальні потреби. Пізнавальна
мотивація в дошкільному віці проявляється у формі дослідницької та пошукової
активності дитини. Вважається, що саме вона складає одну з основ розвитку
обдарованості. Слід відзначити, що протилежний полюс розвитку менш обдарованих
дітей базується на домінуванні у них не пізнавальних, а «нижчих» потреб в
матеріальному благополуччі, безпеці, спілкуванні, самоствердженні та престижі.
Пізнавальна діяльність у них припиняється у міру задоволення потреб.
Пізнавально активна дитина самостійно або разом з ровесниками шукає і
знаходить завдання для пошуку. У дітей, що виявляють пізнавальні здібності,
спостерігаються схильності до експериментування, до пошуку, до висловлення
гіпотез, пропозицій. Водночас такі діти відрізняються високим рівнем розвитку
образних форм пізнання дійсності: сприйняття, образної пам’яті, наочно-образного
мислення, уяви. Центральне місце в структурі пізнавальних здібностей посідає
здатність до наочного моделювання по відображенню властивостей предметів,
просторових відношень, образів літератури, логічних відношень.
Практичні здібності дошкільника проявляються та формуються у
різноманітних видах діяльності – ігровій, образотворчій, трудовій,
побутовій.
У дітей, для яких чимдалі більшого значення набуває спілкування з
ровесниками, досить яскраво виявляються організаторські здібності. Дошкільники з
такими здібностями виступають ініціаторами різних дитячих справ, ігор. Вони
відзначаються вміннями висловлювати пропозиції та приймати їх від товаришів,
помірно високою самооцінкою без виявів хвалькуватості, зарозумілості, заздрощів.
У таких дітей добре розвинуте мовлення, здатність до розподілу обов’язків
відповідно можливостей та інтересів кожного. Соціально обдаровані діти вміють
контролювати дотримання правил порядку, вирішувати суперечливі питання і
конфлікти без втручання дорослого, оцінювати ставлення партнерів до дорученої
справи. Практичні здібності також виявляються у руховій активності дітей як
висока гнучкість тіла, спритність і граціозність рухів, висока здатність до
наслідування складних систем рухів. Такі здібності лежать в основі виконання
спортивних видів діяльності, танців.
Немає коментарів:
Дописати коментар